Психофізіологічні механізми праксису (відскановано 120 сторінок)

<span>Монографія розкриває психофізіологію праксису людини: продуктивність її дій змінюється в шкалі: від 0 – апраксія, до максимуму - натхненню у творчості; механізми психічного відображення: чуттєво-інтуїтивні – образ, почуття, думка; дискурсивно-логічні – слово, поняття, символ і синтезовані їх сенси у тексти; проектування образів майбутнього: сучасного, віддаленого і перспективного; механізми психомоторного втілення задуму: думок, почуттів та образів – когнітивних структур у матеріальні конструкції. Розглядаються засоби і живі пристрої праксису: мислення – відображення невідчутного; почуття - оцінка предметів і явищ та рішення діяти так, а не інакше; уява – утворення образу неіснуючого; психомоторика – засіб праксису та енергопотенціал – системна якість психічного стану людини; описана типологія характерів людей, здатних до творчої, гарної та рутинної роботи; особливості процесів відкриття, винаходів та створення художніх образів.</span>